Науковий симпозіум "Неінтенсивна інфузійна терапія у фтизіопульмонології та інших галузях медицини"
27-28 вересня 2012, Донецьк
Закрыть
Логин:
Пароль:
Забыли свой пароль?
Організатори
Міністерство охорони здоров'я України   Державна установа «Національний інститут фтизіатрії і пульмонології ім. Ф. Г. Яновського Національної академії медичних наук України»   Донецький національний медичний університет ім. М.Горького
  Учасникам   Про симпозіум   Програма   Місце проведення   Контакти   Взяти участь!  

Титульний спонсор




Інформаційні спонсори

logo_nl.jpg

logoMORION1.jpg

logoVYDDIMZASL.jpg




RSS

03.10.2012

Резолюція

Резолюція


Наукового симпозіуму "Неінтенсивна інфузійна терапія у фтизіопульмонології та інших галузях медицини"


27-28 вересня 2012 року, Донецьк



Симпозіумом відзначено:
• Сучасна раціональна інфузійна терапія є одним з наріжних каменів успішного лікування більшості внутрішніх захворювань. Роль інфузійної терапії в лікуванні хворого, її об’єми та склад залежать від певного кола обставин: загального вихідного стану пацієнта, глибини й розповсюдження уражень органів, специфіки захворювання та його ускладнень.
• Загально відомо, що інфузійна терапія відіграє вирішальну роль у лікуванні хворих при гострих та невідкладних станах у клініках хірургічного та терапевтичного профілю. Але частіше виникають ситуації, коли лікар повинен відкоригувати наявні у хворого некритичні порушення. В цих випадках – головне – не кількість, а якість (специфічні ефекти) розчинів. Таке лікування є «неінтенсивною» інфузійною терапією.
• За допомогою неінтенсивної інфузійної терапії можливо вирішити наступні клінічні завдання: ліквідація порушень обміну речовин, поліпшення реологічних властивостей крові, покращення мікроциркуляції та перфузії тканин, корегування гемостатичного потенціалу крові, відновлення електролітного, осмотичного та кислотно-лужного балансу, дезінтоксикація, покращення доставки ліків до патологічного вогнища, лікування больового синдрому та гіпертермії.
• Володіти методикою неінтенсивної інфузійної терапії повинен кожен лікар внутрішньої медицини – терапевт, невролог, кардіолог, пульмонолог, ендокринолог.
• За останні 15 років значно розширився асортимент інфузійних засобів для корекції гемодинамічних порушень та мікроциркуляції, дезінтоксикаційної терапії та парентерального харчування.
• Розроблено низку нових вітчизняних комплексних інфузійних багатофункціональних розчинів, проведено лабораторно-експериментальне та клінічне обґрунтування їх застосування у клінічній практиці.
• В лікувальну практику щорічно впроваджуються нові ефективні препарати для внутрішньовенного введення.

Симпозіум змушений констатувати, що залишається ще ряд невирішених питань:
• Середньостатистичне використання інфузійних засобів на душу населення в Україні є в 1,5-2 рази нижчим, ніж аналогічний показник у розвинутих країнах світу, що є показником недостатньої освіченості лікарів в механізмах інфузійної терапії.
• Недостатньо використовуються можливості неінтенсивної інфузійної терапії в патогенетично обґрунтованому лікуванні некритичних станів в клініці внутрішніх хвороб.
• Інфузійна терапія часом має формальний характер, що відбувається через недооцінку її ролі в лікуванні хворого, недостатню орієнтованість лікаря в основних патофізіологічних механізмах наявних у хворого розладів.
• Має місце неадекватний підхід в підборі інфузійних засобів при лікуванні низки захворювань, особливо серед фахівців вузьких спеціальностей.
• У багатьох лікарнях відсутні засоби для тривалого дозованого введення інфузійних розчинів (дозатори).
• Недостатньою є кількість посібників, настанов, методичних рекомендацій з питань інфузійної терапії.
• Для фахівців різних спеціальностей (терапевти, неврологи, пульмонологи, нефрологи, тощо) відсутня наукова література з проблем інфузійної терапії.
• У вищих навчальних закладах медичного профілю України не проводяться лекції, семінарські заняття та колоквіуми з проблем інфузійної терапії.
• Досі ще не створена Національна Настанова з інфузійної терапії.
• Відсутній науковий центр, фахівці якого працювали б над обґрунтуванням та впровадженням нових методів та засобів інфузійної терапії.
• Роль інфузійної терапії в національних формулярах та протоколах лікування є недооціненою.

Симпозіум вважає за необхідне рекомендувати:
1. Продовжити розробку та впровадження у клінічну практику нових сучасних інфузійних засобів.
2. Ширше використовувати неінтенсивну інфузійну терапію для лікування пацієнтів з різноманітними захворюваннями.
3. Інфузійна терапія може використовуватися незалежно від присутності в протоколах лікування, як один із методів посиндромного патогенетично обгрунтованого лікування.
4. Забезпечити лікувальні установи пристроями для тривалого дозованого введення інфузійних розчинів (дозаторами).
5. Впровадити навчальний модуль з інфузійної терапії в навчальні програми медичних учбових закладів ІІІ-ІV рівня акредитації, факультетів післядипломної освіти та установ післядипломної освіти по підготовці лікарів з дисциплін: загальна практика та сімейна медицина, терапія, неврологія, пульмонологія, нефрологія, кардіологія, хірургія, анестезіологія та інтенсивна терапія, гематологія, акушерство та гінекологія, онкологія та педіатрія.
6. Створити клінічні рекомендації (настанови) з інфузійної терапії для фахівців перелічених вище спеціальностей. До написання рекомендацій залучити провідних фахівців відповідних галузей практичної медицини.
7. Створити «Національну Настанову з інфузійної терапії». Обрати відповідну Редакційну Раду з «Національної Настанови з інфузійної терапії». Перегляд основних положень «Національної Настанови з інфузійної терапії» робити кожні 2 роки.
8. Запровадити цикл Тематичного Удосконалення (ТУ) «Інфузійна терапія невідкладних станів» при кафедрі анестезіології та інтенсивної терапії Національної медичної академії післядипломної освіти імені П.Л.Шупика.
9. Звернутися до Міністерства охорони здоров’я України та Міністерства освіти та науки України з пропозицією про створення курсу «Інфузійна терапія» при одній з провідних кафедр анестезіології та інтенсивної терапії вищих медичних навчальних закладів України.
10. Розіслати Резолюцію всім провідним спеціалістам з метою обговорення її на засіданнях профільних товариств та інших зібраннях медичної спільноти.

                                                                                                                                                                       28 вересня 2012 року, м.Донецьк, Україна